Нд, 22/10/17, 17:22
Вітаю Вас Гість | RSS

Меню сайту
Форма входу
Пошук по сайту
Статистика

Світле диво Православної ікони

 

Світле  диво Православної ікони

Мета: поглибити знання учнів з історії та традицій українського пра­вославного іконопису; залучити школярів до вивчення куль­турної спадщини українського духовного живопису; вихову­вати в учнів відчуття прекрасного й шанобливе ставлення до духовної спадщини українського народу

 Обладнання: аудіозапис музики «Аве Марія» Каччині, репродукції право­славних ікон, книги та фотоальбоми, присвячені українському іконописному мистецтву

Вступне слово класного керівник,  вступна пісня «Україно моя»

Наперед виходять ведучі.

Ведуча. Доброго дня, друзі.

Ведучий. Вітаємо вас на програмі «Світле диво право­славної ікони» і запрошуємо до цікавої розмови.

Ведуча. Мабуть, немає такої оселі, де не було б жодної, хоча б маленької, ікони. І напевне знайдеться багато родин, у яких цей витвір мистецтва передається з покоління в по­коління. Чому саме так, запитаємо ми себе і відразу знайде­мо відповідь: ікона це світлий оберіг нашого буття, втілення чистих і світлих думок, наших сподівань і надій.

 

Ведучий. У кожній хаті для ікони відводили найпочесніше місце покуть, тобто красний кут. Іще з давнини похо­дить традиція влаштовувати тут домашній вівтар. У визначні свята наші давні пращури ставили на покуті дідуха великий сніп із колосся, що уособлював Духа предків роду. Поруч із дідухом ставили кутю. Саме звідси, очевидно, і виникла наз­ва «покуть».

 

Ведуча. А з прийняттям християнства головною прикра­сою покутя стала ікона. Її            завішували спеціальним вишитим рушником і прикрашали писанками. За іконою зберігали най­цінніші речі: галузки свяченої верби, стрітенські свічки, шкарлупу свячених крашанок, цілюще зілля.

А як виникла ікона? Чому її образи так вражають нас ди­вовижною живістю, чистотою і прозорістю, немов вони дійсно зійшли із золотистої хмарини, а не з пензля художника.

 

Відеофільм «Православні ікони». Звучить музика «Аве Марія». Наперед виходять учні - читці.

1-й учень. Ікона як молитовний образ з’явилася з ви­никненням християнства. За легендою, першою іконою був убрус полотнище, на якому викарбовувався лик Ісуса Христа («Спас Нерукотворний»). Наступні чотири ікони портрети Богоматері нібито написав грецький лікар і живописець Лу­ка Євангеліст.

2-й учень Проте художню біографію ікони можна розпочинати як значно раніше, так і набагато пізніше євангельських часів. Річ у тім, що в мистецтві східних римських провінцій епохи ел­лінізму виник особливий портретний тип, названий фаюмським портретом (за місцем виникнення в оазисі Фаюм). Його персонажі, маючи індивідуальні відмінності, походили один на одного тонкістю рис, великими очима й печаткою скорботної відчуженості на обличчях.

3учень Фаюмський портрет був частиною похоронного культу: зображена особа перебувала в потойбіч­ному світі, що немов би споріднювало пам’ятник із іконою. Писали такий портрет восковими фарбами на золотому фоні, і ранні ікони успадкували від фаюмського портрету як основні фізіогномічні риси, так і техніку та прийоми виконання.

4учень. Але народження ікони із портрета відбувало­ся не без труднощів. Зображення божества в тілесному образі вважалось християнами майже ідолопоклонством: адже саме так зображувались античні боги демони в тлумаченні хрис­тиянства. Крім того, навіть найдосконаліша земна краса не в змозі передати красу небесну.

5учень. Щоб вирішити цю проблему, деякі церковні діячі пропонували зображувати Божество через грубі й нарочито некрасиві предмети. Щоб усім було зрозумі­ло: перед ними не ідол, а символ, що нагадує про Бога. Проте візантійське мистецтво не пішло цим шляхом.

6учень. Стверджуючись як священне зображення, ікона пройшла чимало тяжких випробувань. Були часи, коли ікони навіть знищували на підставі біблейського вислову: «Не створюй собі кумира і жодного зображення того, що на небі вгорі...».

7учень. Проте урешті-решт християнські філософи і священнослужителі знайшли компромісне рішення. Ікона отримала право на існування як річ, що виконує роль посе­редника між людиною і Богом. Відмовившись від реалізму у зображенні предметів, вона стала своєрідним містком між земним і небесним. Іконописне мистецтво винайшло особливі художні форми та прийоми.

 

Презентація  «Православні ікони»,  пісня «Молитва за Україну»

Ведучий. Щоб досягти ефекту ефемерності, відчут­тя неземного простору, християнські живописці писали ікони, покривши дошку золотою фарбою. Золото не лише символі­зувало Божественне світло, але й створювало містичне ме­рехтливе середовище не площину і не простір, а дещо хиб­ке, що перебуває між цим і потойбічним світами. Осяяний тріпотливим світлом лампади, святий образ то виступав напе­ред, то знову віддалявся за межу, куди не має доступу смер­тна людина.

 

Ведуча. Важливу роль у християнському іконописному мистецтві відіграє і канон суворо визначений тип зображен­ня того чи іншого сюжету або святого. Так, Іоанн Златоуст мав зображуватись чоловіком із короткою світлою бородою, а Василь Великий із довгою темною. У сцені «Благовіщен­ня» архангел завжди розташований ліворуч від глядача, а Богоматір праворуч.

 

Ведучий. У нашій розповіді ми торкнулися лише деяких найголовніших і найцікавіших фактів з історії і традицій пра­вославного духовного живопису.

 

Ведуча. На нашій програмі присутній настоятель Денишівської церкви Отец Михаїл, тож просимо Вас до слова.

Виступ запрошеного гостя

Ведучий. Дякуємо Вам за цікаву інформацію, за корисні, пізнавальні та актуальні коментарі і пояснення.

 

Ведуча. Що ми знаємо про побутування ікони в Київській Русі? До святих образів наші пращури ставилися шанобливо і побожно: їх не продавали, а вимінювали на гроші (існував навіть особливий ритуал). Сталі «злинялі» ікони не можна бу­ло просто викинути або спалити їх закопували в землю або пускали по воді.

 

 Ведучий. Ікона перша річ, яку виносив господар із па­лаючої хати під час пожежі. Із полону святі образи викупали за чималі гроші.

Ікони були обов’язкові й у простій селянській хаті, і в ба­гатому особняку. Старовинна приказка «Без Бога ні до порога» відображує реальний побут людей минулих віків. Коли гість за­ходив до хати, першу шану виказував святим образам знімав капелюха та вклонявся, перехрестившись.

 

Ведуча. Чудотворні ікони допомагають нам у біді. Вони мають потужну позитивну силу. Раніше чудотворні ікони приводили до православ'я невіруючих і зцілювали хворих і страждущих. Будь-яка чудотворна ікона пов'язана з яким-небудь дивом.

 

Ведучий. Перебуваючи у нашому домі, православна ікона захищає нас і нашу родину від усіх негараздів і хвороб, зміцнює віру в Бога і несе душевний спокій у важкі хвилини життя. Наші родини  шанують православні ікони і сьогодні вони готові поділитися сімейними традиціями, тож запрошуємо батьків до слова.

Виступ батьків.

 

Ведуча. Звичайно, шедеври високого іконописного мистец­тва створювались не для бідних, а для великих пишних храмів на замовлення князів та церковних ієрархів. Проте у всі часи великими і маленькими селами ходили народні майстри-іконописці, що міняли свої витвори на яйце або скибку хліба. І в цих простих іконках зоріла іскра Божа іскра того чистого світла, що несе людству диво православної ікони.

 

Ведучий. Сьогодні ми вчимося хреститись, вшановувати святі ікони, правильно використовувати їх, ставимо запитання священикам, відвідуємо храми і відкриваємо світ духовності. А це неможливо без віри, до якої потрібно довго і важко йти, у молитвах, у шануваннях ікон, яке починається саме з кожної нашої домівки, з кожної нашої сім’ї …

Виховний захід закінчується піснею «Діти України».

Ведуча. Наша школа підтримує православні традиції. І цьому ми завдячуємо нашій директорці. Шановна Ларисо Василівно, запрошуємо Вас до заключного слова.

 

 

 

 

 

 

 

 

 
Андріївськівськы вечорниці
 
День пам'яті героїв Крут
 
 
 
Виступ команди ЮІР
 
 
 
 
 
 
 
Годинник
Календар