Пн, 11/12/17, 15:26
Вітаю Вас Гість | RSS

Меню сайту
Форма входу
Пошук по сайту
Статистика

День пам'яті героїв Крут

Виховний захід, присвячений пам'яті героїв Крут

        

         1-й ведучий. Пам'яті героїв Крут присвячується!

        

         2-й ведучий. 29 січня 1918 року в історії України з'явилася нова сторінка, щедро полита молодою кров'ю, назва якої — Крути!

   

1-й ведучий. Школа, увага! Урочиста лінійка, присвячена пам’яті героїв Крут оголошується відкритою. Крути це великий перелом на межі двох сто­літь. Ми вчитуємось у цю сторінку історії. Читаємо і не розуміємо: чому так сталось? Чому ніхто не помітив у той радісний час ви­зволення України, що на нашу землю насувалась чорна тінь?

   

2-й ведучий. А вороги України не спали. Більшовицька Москва проголошувала інтернаціональні гасла, а насправді готувала армію і зброю для війни з Україною.

Наперед виходить дівчина в образі матері-України зі свічкою в руках.

Дівчина:

Стоїть сумна, похилена верба...

То Україна і її судьба...                     

Горить, немов свіча, тополя —

То України горда доля.

Червоні люди, в снігу калина —

То України сліз краплини...

        

         1-й ведучий. Світова історія знає багато жертв в ім'я ідей, але аналогічної Крутам не було.

 

    2-й ведучий. 29 січня 1918 року біля невеличкої станції Крути на Чернігівщині сталась трагедія, яка сколихнула, пробудила всю Україну. У цей день жменька юнаків у нерівному бою віддала своє життя, але відстояла честь України...

Цієї станції немає на картах України. Загубилась вона серед дрімучих борів на північний схід від Києва.

        

         1-й ведучий. 1917-1918 роки були дуже важкими для утвердження україн­ської державності. Дуже жорстока була боротьба за владу в Києві. Однак сподівання українців не були марними. У листопаді 1917 року було проголошено Українську Народну Республіку. Це видатна подія в історії українського народу.

Більшовицька Росія не могла змиритися зі створенням Української держави. Більшовики почали застосовувати війська проти України. Саме тут вони зосередили великі військові сили і рушили до Києва.

 

 

Читець1.


Над Крутами — круки,

Під круками Крути.

Зійшлося козацтво,

Щоб волю здобути.

Сніги зледеніли,

І темінь іскриста.

За Крутами в скруту

Зійшлося їх триста.

Білим снігом мело,

Чорним громом ґуль,

Їх там триста, як скло.

Полягло, полягло...

Моя Україно,

Мій Києве-княже,

Ця юнь безборонна

За тебе поляже


        

         1-й ведучий. Що ближче було до Києва, то жорстокішою була боротьба. Зупинити ці сили було нікому. Саме тому на станцію Крути, яка була воротами до Києва, прибув нашвидкуруч зібраний загін юнаків під командуванням сотника Омельченка. Загін скла­дався із .гімназистів 6, 7, 8 класів. Саме вони і спробували пере­пинити шлях радянським військам.

        

         2-й ведучий. Запис до лав юних захисників Центральної ради від­бувався добровільно. 15 січня 1918 року на зборах другої Української Ради імені Кирило-Мефодіївського братства студент гімназії Микола Тригуб зачарував гімназистів своєю патріотичністю: «Вступайте до студентського куреня! Закликаю лише тих, хто вірить в Україну і готовий за неї померти. Зберемось і вирушимо на фронт. Ось і все».

 

Учень1. Студенти підходили до столу, записувалися до сту­дентського куреня січових стрільців. 28 січня поїзд вирушив зі стан­ції Київ і наступного дня прибув на станцію Крути. Їх було приблиз­но 300 чоловік. Це були переважно учні середніх шкіл, що ніколи не тримали у руках зброї і навіть не мали елементарної військової підготовки. Курінь одразу ж був розгорнений у лаву проти більшо­вицьких сил. Сміливо йшли юнаки на січ. У глибокому снігу, при морозі -15 С°, у своїх гімназистських шинелях залягли вони в сніг. Більшовики не зупинялися, хоч по них і був відкритий вогонь, вони відчували свою перевагу, бо їх було до 6-й тисяч бійців...

 

Читець2

Балада про Крути

То не чорне гайвороння над степом кружляє —

Дика орда Муравйова грізно наступає.

Щоб ворога зупинити, на станцію Крути

Відправились добровольці — молоді рекрути.

Славних хлопців-добровольців зібралося триста,

А дорога, наче доля, — коротка, терниста.

Ой ви. Крути, ой ви, Крути, заступіть собою,

Бо проллється кров юнача цілою рікою.

Зима снігом замітає, січуть скоростріли.

Щоб ворога зупинити, не вистачить сили.

Вже набої закінчились, а довкола поле,

Піднялися і в атаку кинулись соколи.

Славних хлопців-добровольців підвелося триста.

А дорога, наче доля, — коротка, терниста.

Ой ви. Крути, ой ви, Крути, заступіть собою —

Пролилася кров юнача цілою рікою.

Не вернуться вже ніколи до рідної хати,

Не зустріне, не пригорне заплакана мати.

Постріляні, порубані, але незборимі

Зосталися тут лежати сини України.

Славних хлопців-добровольців загинуло триста,

Бо така вже їхня доля — коротка, терниста.

Ой ви. Крути, ой ви Крути вільного народу —

Віддали життя герої за нашу свободу!

   

    2-й ведучий. Ось так опинилась молодь під Крутами, тими Крутами, що стали трагедією, рівночасно гордістю України. Юнаки не знали, яка сила-силенна більшовиків іде на них. Їх було 300 проти шеститисячної армії. Половина з них впало в бою, а поло­вину забрали в полон, довго й жорстоко катували.

   

    1-й ведучий. Їх вишикували чотирикутником. З нелюдською люттю їх били прикладами, нагаями і просто кулаками.

   

    2-й ведучий. Та не впали вони на коліна, не просили пощади, помилування. Вони мужньо зустріли вирок суду. А він був такий: поранених відправити до Харкова, а решту — розстріляти.

   

    1-й ведучий. 27 засуджених стали в ряд. Наближалась страшна хвилина. Але скалічені юнаки перед обличчям смерті не занепали духом. Учень сьомого класу гімназії Григорій Папський сильним голосом починає співати: «Ще не вмерла Україна». Всі товариші підхоплюють. І пісня дужчає, спів лине по всій Україні.

   

    2-й ведучий. Дивним способом урятувалися поранені, яких до­ставили до Харкова. Лікарі-українці допомогли їм втекти з лаза­рету, інакше не минула б їх доля товаришів. Видно, для того їх порятував Господь, щоб через них дійшла до нас правда про му­ченицьку смерть юних героїв.

               

                Учень2. Загинув увесь студентський курінь. Загинули юна­ки славною смертю, смертю героїв, віддавши своє молоде життя за Україну, показавши, що воля .українського народу до визволення є твердою і непереможною. Вони стримали, хоч і ненадовго, за­хоплення ворогом Києва.

         Після повернення Центральної ради 19 березня 1918 року до Києва М. Грушевський запропонував вшанувати пам'ять стрільців студентського куреня та промовив над могилою: «Для Вас ця мо­гила навіки залишається полум'ям віри... Діти України... вона буде тим дзвоном... що не дасть спинитись... не дасть забути... Будьте певні, шановні герої, що ваша смерть недаремна. Вона жива і жи­тиме довіку — вільна самостійна Україна!

 

    1-ий ведучий. 92 роки тому 300 «мучнів українських» пішло в безсмертя. Юнаки-герої показали приклад мужності, відданос­ті і незборимості духу. Герої не вмирають. Вони живуть у пам'яті і справах наступних поколінь. Сьогодні у цій залі зібралися ті, кому не байдужа пам'ять про героїв Крутів. Тож вшануймо пам'ять полеглих хвилиною мовчання.

 

Хвилина мовчання.

 

1-ий ведучий. Будьмо патріотами, любімо свою багатостраждальну матір-Україну. Сьогодні вона, як ніколи, потребує нашої допомоги.

Читець3.  

Ви за свободу гинули без скарги,

Серед потоків і руїн.

Вічна Вам пам'ять, вічна Вам слава

І наш доземний уклін.

Ви не просили в ворога пощади,

Не пригинали колін,

Вічна Вам пам'ять, вічна Вам слава

І наш доземний уклін.

Ваші могили знані й незнані,

 Волі народної дзвін.

Вічна Вам пам'ять, вічна Вам слава

І наш доземний уклін.

 

         2-й ведучий. Пам'ятаймо наказ Великого Кобзаря. Так, як ваші ровесники стали на захист України в нерівному бою 92 роки тому, станьте на мирну битву за Україну. Заспіваймо ж, як і герої Крут, наш гімн «Ще не вмерла Україна».

 

Звучить Гімн України.

         1-ий ведучий.

Школа, увага! Урочиста лінійка, присвячена пам’яті героїв Крут оголошується закритою.

 

 

Годинник
Календар