Пн, 11/12/17, 15:31
Вітаю Вас Гість | RSS

Меню сайту
Форма входу
Пошук по сайту
Статистика

Андріївські вечорниці

Андріївські вечорниці

Сценарій свята

Дійові особи:1-ша ведуча, 2-га ведуча, гурт дівчат (шість осіб), господиня, Гурт хлопців (шість осіб)

Святково прикрашений зал являє собою українську світлицю. У центрі її стоїть стіл, накритий до обрядової вечері: миски з варениками, пирогами, глечик з узваром, інші пісні страви. Праворуч від столу — мисник, у якому складено посуд; ліворуч — піч. У кутку біля печі стоять .віник, рогач, коцюба та горщик із сажею.

Звучить мелодія української народної пісні «Ой, зеленеє жито, зелене...». .

До залу входять в е д у ч і  в національних костюмах.

1-ша  ведуча

Добрий вечір, любі гості,

Просимо до світлиці!

Будем разом святкувати

Наші вечорниці!

2-га ведуча

Поспішайте, дівчатонька,

Все приготувати,

Бо вже час нам на Андрія

Хлопців зустрічати!

1-ша ведуча. Сьогодні, 13 грудня, в Україні відзначається чудове свято — день святого Андрія Первозванного. За старовин­ними літописами він був одним із дванадцяти апостолів Христа і приніс слов'янським народам християнство. Крім того, святий Андрій передбачив, що на Дніпровських кручах, там, де він уста­новив хрест, згодом з'явиться славетне місто, що стане осередком православної віри. Так і справдилося. На священному місці по­став Київ. З тих пір наша церква вшановує цього святого — пер­шого посланника Божого на слов'янську землю.

2-га ведуча. Але на 13 грудня припадає й інше свято — на­родне молодіжне свято Калити, тобто зимового сонця. Свій поча­ток воно бере ще з дохристиянських часів і славиться надзвичай­но веселими вечорницями, красивими й цікавими обрядами.

1-ша ведуча. За довгі віки народні традиції міцно пере­плелися з релігійними та отак і дійшли до наших днів. Церков­не свято Андрія відтоді зветься в народі Калитою, а молодіжні зібрання, що влаштовувалися ще за часів язичництва, набули на­зву «андріївських».

2-га ведуча. Готувалися до святкових вечорниць гуртом. Ще заздалегідь молодь зносила до однієї господині борошно, кру­пи, сушені яблука та груші. Господиня ж готувала своїм гостям пісну вечерю (адже тривав Пилипівський піст).

1-ша ведуча. Але найпочеснішою стравою на це свято вва­жалася калита — великий круглий корж з отвором посередині, спечений із прісного тіста. Калиту прикрашали маком, родзинка­ми, ягідками калини, змащували медом. І саме навколо неї і від­бувалося веселе обрядове дійство — «кусання калити».

2-га ведуча. От і ми з вами ненадовго повернемося в ми­нуле та завітаємо на андріївські вечорниці, щоб відчути красу та поезію стародавніх українських обрядів.

1-ша та 2-га ведучі (вклоняючись глядачам, разом). Отже, ласкаво просимо до нашої хати! Ведучі залишають зал. Звучить лагідна українська пісня. До хати заходить господиня, починає поратися біля печі. Раптом чується стукіт, і до оселі з веселим гомоном заходить гурт дівчат.

1-ша дівчина. Добрий вечір вам, тітонько! А чи можна вже до вас на вечорниці?

  Господиня (радо). Та заходьте, заходьте, дівчатка! Я на вас вже давно чекаю.                                      

Дівчата вітаються, проходять.

   2 - га дівчина. Чи допомогти вам, тітонько?

 Господиня. Ні, дякую, любі, я вже сама впоралась. От лише калиту замісити лишилося.                 

 Всі дівчата (разом). Так ми швиденько!            

Господиня несе миску з «тістом». Дівчата по черзі місять калиту, потім ліплять коржа, старанно прикрашають його. Під час роботи ведуть веселу розмову,         

3-тя дівчина. Ой, дівчата, що я вам розповім! Сьогодні моя старша сестра, Оксана, ворожити ходила. Як стемніло, піші з подружками селом слухати під вікнами, що люди кажуть.

1-ша дівчина. Навіщо?                       

3-тя дівчина. Бо кажуть, що на Андрія під чужим вікном почуєш — те й справдиться,                             

2-га дівчина. І що ж Оксана?                  

3-тя дівчина. Та й весела ж прийшла! Каже, чула, як у хаті дядька Опанаса тітка Уляна дочку за водою на двір послала.

4-та дівчина. Що ж це означає?                   

     3-тя дівчина. Значить, наступного року Оксані сватів чекати — заміж піде.                                          

5-та дівчина. А моя сестра, щоб про свою долю дізнатись, набрала в сараї полін для печі, занесла їх у хату і перекладала щ два боки, тихенько промовляючи: «вдівець», «молодець». Мама кажуть, що так дівчина може визначити, за кого заміж піде.  

1-ша дівчина. І що ж випало?                    

5-та дівчина. Звичайно, «молодець».               

6-та дівчина. Давайте, дівчата, і ми з вами наступного року підемо ворожити.                                    

Всі дівчата (разом). Давайте!                       

Дівчата саджають калиту в піч. Раптом за дверима чується шум.

2-га дівчина. Ой, дівчата, щось грюкнуло за дверима...

5-та дівчина. Та то тобі почулося.

Господиня. То, мабуть, хлопці бешкетують. Треба подиви­тися.

Троє дівчат вибігають і. повертаються, ведучи із собою 1-го хлопця.

4-та дівчина. Та це ж Василь!      

1-ша дівчина. Він хотів підперти двері, щоб не від­чинялися.

3-тя дівчина. І вже до стріхи віника прив'язав.

6-та дівчина (жартівливо). Давайте його покараємо!

2-га дівчина. Сажею вимажемо!

1-й хлопець. Ой, дівчаточка, відпустіть мене. Що хочете зроблю, будь-яке бажання виконаю!

5-та дівчина. Ану, відгадай загадку: «Не дід, а з бородою, не бик, а з рогами, не корова, а доїться».

1-й хлопець. Коза.

2-га дівчина. Добре, а таку: «Стоїть півень над водою з червоною бородою».

1-й хлопець. Калина.

6-та дівчина. А ще таку: «Біле, як сорочка, пухнасте, як квочка, крил не має, а гарно літає».

1-й хлопець (після паузи). Не знаю...

3-тя дівчина. Ех ти, це ж сніг.

1-й хлопець. Та не карайте мене, дівчатка, краще відпус­тіть. А я за це хлопців приведу, повеселимось!

2-га дівчина. Правду кажеш?

1-й хлопець. Їй-богу, приведу!

Дівчата відпускають хлопця, а самі повертаються на свої місця та співають.

Незабаром чується стукіт, до хати входить гурт хлопців, в руках у них клуночки з гостинцями.

2-й хлопець. Добрий вечір вам, тітонько!

3-й хлопець. Добрий вечір, дівчата!

4-й хлопець. З Калитою золотою, з пресвітлим святом!

Господиня. Спасибі, гості дорогенькі, проходьте в хату (Хлопці вітаються, проходять, викладають на стіл гостинці: яблука, горіхи, цукерки, пряники.) Ну ось, коди всі нарешті зібралися — то виносьмо калиту.                              

Дві дівчини несуть на стрічці калиту.            

Інші дівчата (промовляють). Сонце заходить, а калита сходить.             

Назустріч калиті йде господиня, несе на вишитому рушникові горщик каші.                 

Усі дівчата (звертаються до калити). Калито наша, он тобі каша, а нам дай краси й сили, щоб ми на світі довго жили.                                                 

Господиня. Оце так калита! Славна та красна, на весь світ прекрасна.                                             

Усі дівчата (співають разом). Ой калита, калита, Із чого ж ти вилита?                       

1-ша дівчина (співає)

Ой, я з жита сповита,

Ой, я сонцем полита.

Для красного цвіту

По білому світу.

5-й хлопець. Дівчата є, калита також є. Давайте ж її прив'яжемо та будемо кусати.

Двоє хлопців підвішують на стрічці калиту. Потім кладуть посеред хати хрест-навхрест коцюбу та рогач.

1-й хлопець. А хто буде паном Калитинським?

6-й хлопець. Давайте я.

3-й хлопець. А хто буде паном Коцюбинським?

4-й хлопець. Дозвольте мені.

Дівчата надівають на 6 - г о хлопця вивернутий кожух, дають йому горщик із сажею та квач — писок.

6-й хлопець. Ну що ж, пане Коцюбинський, витанцюй собі коня. Танцюй від порога «Кривого» танцю.

4-та дівчина. Що будемо співати? Може, «Конопельки»?

2-га дівчина. Ні, для парубка тільки «Чеберяйчик».

Дівчата. (співають)

                      Ой на горі жито, сидить зайчик,

Він ніжками чеберяє.

Коли б такі ніжки мала,

То я б ними чеберяла,

Як той зайчик. (двічі)

                     Ой на горі просо, сидить зайчик,

                     Він ніжками чеберяє.

Коли б такі ніжки мала,

То я б ними, чеберяла,

Як той зайчик. (двічі)

Ой на горі гречка, сидить зайчик,

Він ніжками чеберяє.

Коли б такі ніжки мала,

То я б ними чеберяла,

Як той зайчик. (двічі)

Хлопець виходить на середину світлиці й танцює, перестрибуючи коцюбу та рогач.

6-й хлопець. Гарно вискакував. Сідлай тепер коня.

4-й хлопець (Пан Коцюбинський) бере коцюбу, сідає на неї і «їде» до калити.

4-й хлопець. Їду, їду калиту кусати.

6-й хлопець. А я буду сажею писати.

4-й хлопець. Писнеш чи ні, а я на білому коні й калита — мені. (Підстрибує, кусає калиту.) Смачна калита, вкусив так, аж душа сонцем запалала. (Кладе коцюбу, сідає біля дівчат.)

3-й хлопець. А тепер я буду Коцюбинським. Дайте мені коцюбу. (Сідає на коцюбу, «їде» до калити.) Діду, діду, калиту ку­сати їду.

Всі дівчата (разом). Звідки ти?

3-й хлопець. Із Халитви.

Всі хлопці (разом). Чого хочеш?

3-й хлопець. Калити.

6-й хлопець (погрожує квачем). А не боїшся чорноти?

3-й хлопець. Не боюся.

Всі дівчата (жартуючи, разом). Тоді присядь!

Не подумавши, хлопець присідає і тим порушує правила гри. Пан Калитинський маже його сажею.

6-й хлопець. Оце тобі за те, що без пісень і танцю до калити поїхав.

Той, що програв, сідає на лаву, поруч із дівчатами.

5-й хлопець. Ще й я калиту кусати спробую.

Дівчата знову співають «Ой на горі жито». Хлопець танцює, та збивається з ритму, чіпляє ногою рогача й коцюбу.

4-та дівчина. Та він танцює, як ведмідь у решеті!

6-й хлопець. Бачу, що ти до танцю негаразд. (Вимазує його сажею.)

3-тя дівчина (звертається до того, що програв). Іди в клуню та й з околотком танцюй.

2-й хлопець. Ану дайте я затанцюю! Дівчата (співають хлопцю)                        

Ой на горі гречка, та й зелена.

Нема мого серденька та й Семена.

Семен сюди, Семен туди, Семен дров,

Семен муки на бублики намолов.

Ой на горі гречка процвітає.

Вже Семен додому повертає.

 Семен сюди, Семен туди, Семен дров,

Семен муки на бублики намолов.

Хлопець витримує «іспит» на танець і дістає коцюбу.      

2-й хлопець. Їду, їду калиту кусати,                 

6-й хлопець. А чи будеш слово казати?

 2-й хлопець. Вода.

6-й хлопець. Що у світі найпрудкіше?

2-й хлопець. Світло.

6-й хлопець. Скільки зірок на небі?

2-й хлопець. Як у морі піску.

6-й хлопець. А скільки в морі піску?

2-й хлопець. Як на землі трави.        

6-й хлопець. А скільки ж на землі трави?

2-й хлопець. Як у людини думок. (Підстрибує й кусає калиту.)

Господиня знімає калиту й ділить її між всіма присутніми.

1-ша дівчина. Дякуємо вам, хлопці, за те, що завітали на паші вечорниці, що принесли нам гостинці та повеселили нас.

1-й хлопець. І вам, дівчата, дякуємо за гостинність.

Господиня. А тепер ласкаво прошу всіх до столу. (Звер­тається до глядачів.) І вас, дорогі гості, також ласкаво просимо розділити з нами андріївську вечерю. (Вклоняється глядачам.)

Наперед виходять всі учасники дійства і разом співають українську народну пісню «Ой зеленеє жито, зелене...».

Свято закінчується пригощанням гостей та учасників свята калитою і стравами, що були приготовлені для вечорниць.

Годинник
Календар